Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 918/493/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Клесівське лісове господарство"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2014у справі№918/493/14 господарського суду Рівненської областіза позовомДержавного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДоДержавного підприємства "Клесівське лісове господарство"Простягнення штрафу в сумі 41 980,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Гуменюк І.П. за дов. № НЮ-20 від 01.01.2014;

від відповідача: не зявилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.06.2014 у справі № 918/493/14 (суддя Кочергіна В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 (судді: Юрчук М.І., Крейбух О.Г., Мельник О.В.), позов Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" про стягнення штрафу в сумі 41 980,00 грн. задоволено.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Клесівське лісове господарство" просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 918/493/14, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 36, 69, 77, 104 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 122, 125 Статуту залізниць України, оскільки: по-перше, в порушення норм ст.ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом не досліджено і не надано оцінки доказам, якими обгрунтовувалася апеляційна скарга, зокрема, такому доказу як лист начальника головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від 16.03.2007 № ЦМКО-1/242 (згідно з яким документи про стягнення передбаченого ст. 122 Статуту Залізниць України штрафу не оформлюються у разі встановлення невідповідності маси вантажу, яка визначалася умовно, фактичній масі); по-друге, в порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом не задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з додатковими поясненнями позивача; по-третє, вантажовідправник не несе відповідальності за неправильне зазначення в перевізних документах маси вантажу, оскільки відповідно до ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач, а не вантажовідправник.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 13.10.2014 № 03-05/1992 у зв'язку з виходом з відпустки судді Бакуліної С.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 918/493/14 господарського суду Рівненської області, сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

21.10.2013 Державним підприємством "Клесівське лісове господарство" (вантажовідправником) зі станції Клесів Львівської залізниці було відправлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Язьм" на станцію Клепарів вантаж - лісоматеріали фанерні (кряж фанерний) згідно залізничних накладних № 39796750, № 39796164 у вагонах № 90900168 та № 32261406.

У залізничних накладних зазначено: в графі 26 "Спосіб визначення маси" - розрахунковим шляхом; в графі 24 "маса вантажу" - 50000; в графі 31 "вартість" - 4198грн., правильність внесених до перевізних документів відомостей засвідчив своїм підписом представник вантажовідправника Крук Віктор Миколайович відповідно до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (Правила оформлення перевізних документів).

При проходженні вантажу через станцію Здолбунів Львівської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було виявлено, що маса вантажу, зазначена в накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, що зафіксовано в актах загальної форми № 1197,1198 від 23.10.2013. Вагони було відчеплено на статистичну вагу на контрольне переважування.

За результатами комісійного переважування вагонів за фактом невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у накладних № 39796750 та № 39796164 від 21.10.2013, залізницею складено комерційні акти серії АА №076883/118/5 та серії АА № 076884/119/6 від 23.10.2013, підписані начальником станції, прийомоздавальником та приймальником поїздів.

У розділі «Д» комерційного акту серії АА № 076883/118/5 зафіксовано наступне: «При комісійному переважуванні вагона № 90900168 на 150 тонних залізничних вагах, клеймо 2013 року, на основі акта загальної форми № 1197 від 23.10.2013 ст. Здолбунів, по документу значиться: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість мість - вісім, брутто не вказано, тара - 22500, нетто - 50000. В дійсності виявилося: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість місць в вагоні без повного вивантаження перерахувати неможливо, шапка вагона завантажена в чотири штабеля, брутто - 84100, тара - 22500 з документа, нетто - 61600, тобто більше проти документа на 11600. При повторному зважуванні лишок вантажу проти документа 11600 підтвердився.»

У розділі «Д» комерційного акту серії АА № 076884/119/6 зафіксовано наступне: «При комісійному переважуванні вагона № 32261406 на 150 тонних залізничних вагах, клеймо 2013 року, на основі акта загальної форми № 1198 від 23.10.2013 ст. Здолбунів, по документу значиться: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість мість - вісім, брутто не вказано, тара - 22300, нетто - 50000. В дійсності виявилося: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість місць в вагоні без повного вивантаження перерахувати неможливо, шапка вагона завантажена в чотири штабеля, брутто - 83000, тара - 22300 з документа, нетто - 60700, тобто більше проти документа на 10700. При повторному зважуванні лишок вантажу проти документа 10700 підтвердився.»

Результати контрольного переважування вагонів позивачем відображено у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Здолбунів Львівської залізниці, відповідний витяг з якої находиться в матеріалах справи.

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення відповідачем в залізничних накладних маси вантажу позивачем було нараховано штраф в сумі 41980 грн. із розрахунку: 4198 грн. (тариф) х 5 (по кожному вагону).

03.03.2014 відповідачу були направлені претензії вих. № 91/ДНЮ, № 92/ДНЮ про стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення на загальну суму по двом претензіям 41980 грн.

У зв'язку з залишенням відповідачем вказаних претензій без задоволення, позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" про стягнення з відповідача штрафу в сумі 41980 грн. на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що матеріалами справи підтверджено факт неправильного зазначення відповідачем у залізничних накладних маси вантажу, що є підставою для застосування передбаченої ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідальності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного Кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного Кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Статуту залізниць під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній на станції відправлення, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються в накладній.

Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли; цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно зі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата за вагон № 90900158 - 4198,00 грн., сума штрафних санкцій - 4198,00 грн. х 5 = 20990 грн. та за вагон № 322614069 - 4198,00 грн., сума штрафних санкцій - 4198,00 грн. х 5 = 20990 грн., що разом складає 41980,00 грн.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Таким чином, підставою для покладення на відправника відповідальності, передбаченої ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, є комерційні акти, складені у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи в т.ч. комерційними актами серії АА №076883/118/5 та серії АА № 076884/119/6 від 23.10.2013 (складеними в установленому Правилами складання актів порядку) підтверджено факт невідповідності відомостей про масу вантажу, зазначених в накладних, фактичній масі вказаного вантажу, визначеній при комісійному переважуванні вагонів на 150 тонних залізничних вагах.

Комерційні акти серії АА №076883/118/5 та серії АА № 076884/119/6 від 23.10.2013, (які засвідчили факт невідповідності маси вантажу відомостям, зазначеним в залізничних накладних), господарські суди визнали належними і допустимими доказами факту неправильного зазначення відповідачем в накладних маси вантажу.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відповідача стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ненаданням оцінки такому доказу, як лист начальника головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від 16.03.2007 № ЦМКО-1/242 не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні як зазначений лист, так і докази подання відповідачем вказаного листа до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до ст. 125 Статуту після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення ( в т.ч. і за неправильне зазначення в накладній маси вантажу) несе одержувач спростовуються нормами Статуту залізниць, згідно з якими накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, і згідно зі ст. 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Доводи касаційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи і обов'язок суду апеляційної інстанції у зв'язку з наведеним скасувати рішення господарського суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, згідно з якими і господарський суд першої інстанції, і господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановили обставини справи і правильно застосували норми матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 918/493/14 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 918/493/14 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 918/493/14 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

О. Глос